Соц мережі

Шталюппененська трагедія – як совєти розстріляли у таборі 10 тисяч полонених дівчат

У 1996 році у невеличкому парку в Луцьку встановлено пам’ятник як спомин про Шталлупьоненську трагедію. 10 тисяч дівчат, які верталися з Німеччини додому, загинули на чужині від рук енкаведистів у квітні 1945 року повідомляє Вісник+К .

Це були українки, полячки, білоруски, так звані остарбайтери. На початку війни фашисти насильно вивезли їх у Німеччину, де вони працювали на заводах, фабриках, у господарів-бауерів. Коли війна завершувалася, дівчат звільнили радянські війська. Вони мали повернутися додому, натомість на чужині знайшли смерть від своїх же «визволителів». Про цей дикий злочин розповів  волинський письменник Олексій Добко у своїй історичній повісті «Три тополі». У книзі подається розповідь сержанта військ НКВС Петра Колоса. Його серце ятрили страшні спомини, і через три місяці після перемоги він, не витримуючи душевних мук, розповів у госпіталі шокуючу правду.

Встановлений в 1996 р. Адреса: вул. Потебні (парк).

Встановлений в 1996 р. Адреса: вул. Потебні (парк).

…Їхня частина з ранньої весни 1945 року дислокувалася у німецькому місті Кеніґсберґ (тепер це російський Калінінград). Тут же розмістили величезний фільтраційний табір, куди з усіх земель Німеччини звезли 10 тисяч невільниць. Енкаведисти мучили голод­них дівчат жорстокими допитами, ґвалтуваннями, тортурами. Сержанта Колоса викликали у штаб, де він поставив свій підпис про дотримання «секретной государственной тайны». Набрали в машини американської тушонки, два бідони спирту і поїхали у ліс біля міста Шталлупьонен. Капітану Маляєву настанови давав підполковник СМЕРШу (це відділ контррозвідки народного комісаріату оборони СРСР, який існував з квітня 1943-го до березня 1946-го). У лісі добряче похмелилися, а тоді Маляєв сказав солдатам: «Мы приехали сюда расстрелять всех немецких шлюх. Этих западничек с Украины, Польши, Беларуссии». Потім солдати підійшли до вцілілих німецьких дзотів, в амбразурах уже були кулемети. Приїхали легковики з високими чинами з штабу Білоруського фронту. Вони оглянули дзоти, вириті траншеї, а солдати зайняли позиції, бо під’їхали вантажівки з приреченими дівчатами. Стояв страшний крик, плач, голосіння, очевидно, полонені запідозрили біду, коли їх привезли в ліс. Адже перед дорогою їм пояснили, що їдуть на станцію, а звідти додому. Штурханами, прикладами жінок вишикували над ямою. Маляєв віддав наказ: «По изменникам Родины – огонь!»

Розправа тривала п’ять днів. Щодня вантажівки здійснювали 40 рейдів, у кожній було по 50 жінок. Так стратили близько 10 тисяч остарбайтерок. І тільки приречені з останньої машини накинулися на солдатів, двох навіть вбили. Яму із загиблими засипали. Чекісти повизбирували радянські гільзи, накидали німецьких. Привезли на це місце сорок есесівців і теж розстріляли, щоб це був нібито гітлерівський злочин.

Шталлупьонен – тепер російське місто Нестеров. Тут назавжди похована пам’ять і бодай якась згадка про страшний злочин радянських «визволителів» – Шталлупьоненську трагедію.

Юлія ШЕВЧУК

Шталюппененська трагедія – як совєти розстріляли у таборі 10 тисяч полонених дівчат

 

Думку автора опубліковано без жодних змін синтаксис та орфографію збережено. За новими правилами соц мережі Фейсбук уся інформація яка не підтвердженна офіційними довідками, штампами та печатками не може бути опублікована як новина, а всі видання які публікують таку інформацію є прибічниками сил зла, саме тому від сьогодні ми публікуємо усі матеріали з поміткою "Думка автора".

Пряма мова

Peдaкцiя може не пoдiляти дyмку aвтopа і нe нece вiдпoвiдaльнicть зa дocтoвipнicть iнфopмaцiї. Автор посту не є абсолютним експертом, або людиною, що не має права на помилку, тому чекаємо на ваші коментарі, у нас на сторінці.

Теги
Показати більше
Back to top button
Close